ВДЯГА́ТИСЯ (УДЯГА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВДЯГТИ́СЯ (УДЯГТИ́СЯ) і ВДЯГНУ́ТИСЯ (УДЯГНУ́ТИСЯ), вдягну́ся, вдягне́шся; мин. ч. вдя́гся, ла́ся, ло́ся і вдягну́вся, лася, лося; док. Те саме, що одяга́тися. — Добре. Ходімо. І Власов кинувся удягатись (Мирний, IV, 1955, 132); Текля допомагала Юрі вдягатися на кухні (Смолич, II, 1958, 39); [Командор:] А я прийшов до вашої господи, хотів спитати вас, в яке убрання ви маєте вдягтись для свого балу (Л. Укр., III, 1952, 342); — Та я… ось удягнутись побіжу (Головко, І, 1957, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 314.