ВЕДМЕ́ДИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до ведмі́дь 1. Послухайте, кому і де сідать: Ведмедику — під липою старою, А Цапу треба під вербу, Ослові — на горбу, Я примощусь під бузиною (Гл., Вибр., 1957, 133); Явдоха побачила двох ведмедиків (Донч., III, 1956, 56).
2. Дитяча іграшка. В кімнаті скромній.. Ляльки й ведмедики зійшлись І малюки розташувались (Рильський, І, 1956, 366).
3. Дитяча гра. — Нум у ведмедика гулять! — Сусідній хлопчик став казать (Гл., Вибр., 1957, 208).
4. Те саме, що ведмі́дь 3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 315.