ВЕ́ЖА, і, ж. 1. Висока вузька споруда, що має висоту значно більшу за ширину і будується окремо або як складова частина фортеці, палацу і т. ін. Вмер вожак їх найчільніший,.. Що рік в рік на наші вежі Налітав, як хижий птах (Фр., XIII, 1954, 358); Бачить [жінка] — на їх полі прекрасний палац з трьома вежами (Калин, Закарп. казки, 1955, 77); Москва!.. Красна площа… І вежі в зірках… Близькі ви і рідні радянській людині (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 67); * У порівн. А гори Зімкнулись, як вежі тяжкі, навкруги (Гончар, IV, 1960, 14); // Вишка для спостереження і передачі сигналів. Де-не-де зводились вежі, на вершечках під дашками стояли вартові — зорять за хлібами (Десняк, Десну.., 1949, 263); Сторожова вежа.
2. заст. В’язниця. Не закутий у кайдани і не замкнений на вежі, без сторожі пробував у Баяровім наметі (Л. Укр., І, 1951, 396); // Ув’язнення. Вежу одсиджує (Сл. Гр.).
3. військ. Те саме, що ба́шта 2. І він [танк] пішов в бої, атаки й стежі, Гуркочучи, землею трясучи, Б’ючи удень, стріляючи вночі з своїх гармат, націлених із вежі (Бажан, І, 1946, 126); Дві [машини] звернули в провулки, щоб пронести свої кулеметні вежі по всіх закамарках (Трубл., І, 1955, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 316.