ВЕЛИКОПА́НСЬКИЙ, а, е. Властивий або належний великому панству, вищим поміщицьким верствам. [Монтаньяр:] Послухай, громадянине, ти знаєш, я, монтаньяр, ненавижу тебе і всі твої великопанські мрії (Л. Укр., II, 1951, 163); І великопанську зневагу до народних низів і, тим паче, утискування їх доктор теж категорично засуджував (Смолич, Мир.., 1958, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 320.