ВЕЛИЧИНА́, и́, ж. 1. Розмір, обсяг, протяжність чогось. Річард ліпить з неї [індіанки] статую натуральної величини (Л. Укр., III, 1952, 44); Через зелені вишеньки та покривлені яблуньки на гробах визирали низькі дерев’яні хрестики різної величини (Кобр., Вибр., 1954, 154).
2. мат. Те, що можна виміряти і обчислити. Як і всяка точна наука, фізика має справу з цілком певними фізичними величинами (Наука.., 4, 1962, 18); Стала величина; Змінна величина.
3. перен. Те, що має суспільне значення, суспільну цінність. Наша сила — повна ясність і тверезість врахування всіх наявних класових величин, і російських, і міжнародних.. (Ленін, 32, 1952, 329); // Про людину, визначну, видатну своєю діяльністю, суспільним становищем і т. ін. А. Нахімов як байкар у свій час вважався четвертою величиною після Крилова, Хемніцера, Дмитрієва (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 28); Думка, що Суліман є безпосереднім посланцем такої фінансової величини, як Річинський, закрутила голову Безбородькові (Вільде, Сестри.., 1958, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 322.