ВЕЛЬВЕ́Т, у, ч. Схожа на оксамит бавовняна тканина з густим ворсом. У передбаннику на вішалці висить нове обмундирування Котовського — галіфе з червоного вельвету, козацький мундир — козакин (Мокр., П’єси, 1959, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 324.