ВЕНДЕ́ТА, и, ж. Звичай кривавої помсти за вбитого родича (на островах Корсіка і Сардінія). Я чогось не сподівалась, що тут такі великі міста у сій "країні бандитів і вендети" (Л. Укр., V, 1956, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 324.