ВЕНЕ́ДИ, ВЕНЕ́ТИ, ів, мн. Слов’янські племена епохи первіснообщинного ладу, які на рубежі нашої ери населяли територію від Ельби до Дніпра. Першими писаними джерелами про слов’ян є висловлювання письменників І-II ст. н. е. Таціта, Плінія і Птоломея, які називали їх венедами (Іст. УРСР, І, 1953, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 324.