ВЕНЕ́ЦЬКИЙ, а, е, рідко. Те саме, що венеціа́нський. Пропускають зимний вітер, наче плетива венецькі, кожна жилочка тріпоче… о, зрадливії плащі! (Л. Укр., І, 1951, 310); Стіни її [зали] прикрашували артистично викладені візерунки з дерева, впереміж з малюванням, адамашки й венецькі дзеркала (Панч, Гомон. Україна, 1954, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 325.