ВЕ́НТИЛЬ, я, ч. 1. техн. Запірний клапан для вмикання й вимикання трубопроводу або для регулювання руху рідини, газу, пари і т. ін. у трубопроводі. Рушила [машина] і немов завагалася, .. з бокових її вентилів бухнула пара (Фр., III, 1950, 328); Він почав повертати вентиль. У трубі забулькало, зашуміло, від неї запашіло жаром (Шовк., Інженери, 1948, 189).
2. муз. Вид клапана в духових музичних інструментах для зміни висоти звука.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 325.