ВЕНТИЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. 1. Видалення зіпсованого повітря і заміна його свіжим у закритому приміщенні. — Газ, — подумав він, — отруйний газ, слаба вентиляція (Кол., Терен.., 1959, 210); При інкубації гусячих яєць вентиляція повинна бути краща, ніж для курячих яєць (Соц. твар., 2, 1956, 40).
2. Система приладів і пристроїв для провітрювання приміщення. В цеху, де травили дріт, він домігся, щоб зробили вентиляцію (Бойч., Молодість, 1949, 320); Наші метрополітени забезпечені на всьому шляху потужною штучною вентиляцією (Наука.., 4, 1958, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 325.