ВЕРБЛЮ́ДЯЧИЙ, а, е. Те саме, що верблю́жий. Вся вона [земля] в бурих плямах, схожих на пропилену верблюдячу шкіру. Мертво виблискують на сонці скам’янілі солоні озера (Рад. Укр., 12.III 1964, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 326.