вербо́ва до́щечка — давня весняна гра, яку ще називають жук, або жучо́к, жуче́нько (див. ще ворота́р); в її основі лежить символіка кладки (див.) чи моста (див.), якими дівчина переходить від підліткового і дівочого до заміжнього (родинного) життя; через цей чарівний місточок приходить щастя одруження, родинного життя; О. Потебня вважає в цьому ще давнішу паралель: міст — небо, по якому ходить сонце; дівчата стають у два рядки, лицем одна до одної, беруться попарно за руки і «творять» тим самим «дощечку», по якій пускають дівчину-підлітка; при цьому співають: «Вербова дощечка, вербова дощечка, Ходить по ній Настечка, На всі боки леліє, Звідки милий над’їде».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 75.