ВЕ́РГА́ТИСЯ, ве́рга́юся, ве́рга́єшся, недок., ВЕ́РГНУТИСЯ і ВЕ́РГТИСЯ, гнуся, гнешся, док., розм. 1. Кидатися падати. Пішов на кришу, де чекала жінка, Так та з страху лиш скрикнула в нетямі, Вниз верглась і розбилася об камінь (Фр., X, 1954, 163).
2. тільки недок. Пас. до ве́рга́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 327.