ВЕРЕСКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до вереща́ти. Крадькома від матері дала [Пріська] Гапці штурханців зо два. Дитина верескнула (Л. Укр., III, 1952, 667); Блакитна ракша верескне, задирчить і майне в кущі (Ю. Янов., Мир, 1956, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 328.