ВЕРЗУНИ́, і́в, мн. (одн. верзу́н, а́, ч.), діал. Постоли. Тепер він берега пустився І так злиденно іскривився, Що став похожим на верзун (Котл., І, 1952, 290); На худих ногах були великі верзуни (Панч, Гомон. Україна, 1954, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 330.