ВЕРЛІ́БР, у, ч. Те саме, що Ві́льний вірш (див. ві́льний). Поет [І. Франко] дав зразки досконалої ритмічної будови віршів — від народнопісенної до верлібру (Іст. укр. літ., І, 1954, 536); У "Вітрі з України" Тичина ширше, ніж будь-коли раніше, користується вільним віршем — верлібром (Поезія.., 1956, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 330.