ВЕРТЛЯ́ВИЙ, а, е. Дуже, занадто рухливий. Колісник ішов.. за швидким і вертлявим своїм земляком. (Мирний, III, 1954, 271); Вона й раніше була аж надто тендітною, слабенькою, але завжди — вертлявою, як дзига, непосидючою (Ткач, Плем’я.., 1961, 18); Приазовські степи кишіли качками — свіязями, вертлявими шилохвостами (Дмит., Наречена, 1959, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 334.