ВЕРХОВЕ́НСТВО, а, с., книжн. Панівне становище, переважаючий вплив кого-, чого-небудь. Інтереси буржуазії вимагають участі пролетаріату, в боротьбі з самодержавством, але тільки такої участі, яка б не переходила у верховенство пролетаріату і селянства.. (Ленін, 31, 1951, 315); Вони [просвітителі] проголошували верховенство людського розуму (Іст. СРСР, II, 1957, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 335.