ВЕРХОГО́НИ, ів, мн., рідко. Змагання на верхових конях. Хоч раз на рік, а вже конечне скличе Сусідів він і родичів своїх На верхогони (Рильський, Марина, 1944, 9); Завжди, бувало, разом їздять [лицарі] на всі турніри, верхогони та інші змагання лицарські (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 337.