ВЕРХОГІ́Р’Я, я, с., збірн., поет. Верхні частини гір. Коли на крилах хмари злотні На землю вечір принесуть, Вони летять на верхогір’я І там солодкий спокій п’ють (Олесь, Вибр., 1958, 101); Йде гроза з-за верхогір’я… Справді, тільки примічай: Чорних птиць імлисте пір’я Затемнило небокрай (Рильський, Троянди.., 1957, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 337.