ВЕСЕЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, недок. Проводити час у розвагах, веселощах. Еней один не веселився, Йому немиле все було (Котл., І, 1952, 115); Невтомно грає гармошка, веселиться молодь (Гончар, Таврія.., 1957, 324); // Радіти, бути у радісному, веселому настрої. Згубиш, то не смутись, — знайдеш, то не веселись (Номис, 1864, № 5851); І чим частіше дідок сипав дотепами і веселився, тим більше супився похмурий член комісії, бо він вважав, що дідок веселиться і радіє через те, що святкує розгром його теорії про походження скіфів (Тют., Вир, 1964, 61); // ким, чим, заст. Радіти кому-, чому-небудь. — От, якби баба твоя дожила до сього часу!.. От би хто нами всіма веселився! (Барв., Опов.., 1902, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 339.