ВЕСТИ́СЯ, веде́ться; мин. ч. ві́вся, вела́ся, ло́ся; недок. 1. Відбуватися, здійснюватися, тривати, йти. Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога (Л. Укр., I, 1951, 376); Розмова велася змовницьким шепотом (Ле, Міжгір’я, 1953, 62).
2. безос. Бути у звичаї, узвичаєним. Споконвіку, з дідів — з прадідів так велося, щоб хліб руками збирали (Мирний, IV, 1955, 243); Шурка був вже біля Котовського, вдарив, як ведеться, безкозиркою об землю, — і кинувся обійматись (Смолич, Світанок.., 1953, 678).
3. розм. Бути в наявності, існувати. Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб; шість пар волів у його велося (Вовчок, І, 1955, 181); Лиш сьогодні, як на теє, Щастя не ведеться. Либонь, мені без вечері Спати доведеться (Рудан., Тв., 1956, 75); Добре живеться, бо дружба в радянській сім’ї ведеться (Укр.. присл.., 1955, 404).
4. розм., заст. Жити, плодитися. На їх обійсті ведеться лишень худоба рябої масті (Коцюб., І, 1955, 58); Все боялася [Хівря], що.. вона [телиця].. пропаде, ..бо в їх ніколи худоба не ведеться (Григ., Вибр., 1959, 115).
5. безос. Іти, складатися так чи інакше (про умови життя). Як ведеться, так і живеться (Номис, 1864, № 8126); Мусій не відповідав на його запитання, а спитав сам: — Як же тут у вас ведеться? (Панч, Синів.., 1959, 52).
6. безос. Щастити, вдаватися. Коли не ведеться, то й курка не несеться (Номис, 1864, № 1701); Велося Шмідлеві, мав якесь особливе щастя: збирав по світі гроші і все збільшував свою циркову трупу (Ков., Світ.., 1960, 18).
7. Пас. до вести́ 1-3, 6. — Тату, я зловив татарина! — То веди.. сюди. — Не ведеться бо! — То держи.. — Не держиться бо (Номис, 1864, № 4361); — Уже вам не стане часу першому зачинати ті бої, котрі велися так талановито вами (Мирний, III, 1954, 284).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 342.