ВЕЧЕ́РНЯ, і, ж. Відправлювана у другій половині дня церковна служба у християн. В церкві правили вечерню (Н.-Лев., II, 1956, 342); З святоюрської дзвіниці на вечерню вдарив дзвін (Фр., XI, 1952, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 344.