ВЕЧЕ́РЯТИ, яю, яєш, недок., неперех. і рідко перех. Їсти ввечері. Кличе мати вечеряти, А донька не чує (Шевч., І, 1951, 28); Вечеряли весело, дружно, ніби мали на тарілці не ковбасу, а хтозна які рідкісні страви (Собко, Стадіон, 1954, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 344.