ВЗО́РЧАТИЙ (УЗО́РЧАТИЙ), а, е. Те саме, що взірча́стий. По вікнах узорчаті запони; сонце пробивається крізь їх невеличкі кружальця… (Мирний, III, 1954, 81); Поверх узорчатої, мов сніг, білої сорочки висіло на шиї [Калини] багате намисто з бурштину (Оп., Іду.., 1958, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 347.