ВЗУТТЯ́, я́, с., збірн. Вигот. із шкіри, гуми, парусини та деяких інших матеріалів вироби, звичайно на твердій підошві, для носіння на ногах. У неї ні одежі теплої, ні взуття як слід (Мирний, III, 1954, 22); Курбала довго вовтузився на кухні, хекаючи, скидав одіж, взуття, переодягаючись у чисте хатнє (Досв., Вибр., 1959, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 347.