ВИ́БАНІТУВАТИ, ую, уєш, док., перех., діал. Вилаяти. Вибанітував на всі боки (Номис, 1864, № 3804); Юнак.. грубо вибанітував одного з своїх підлеглих (Гончар, Новели, 1954, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 348.