ВИБИ́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до вибира́ти. — Гляньте на цих орлів, — казав, задумано розглядаючи їх, Журба, — що не хлопець, то сила, розум, талант.. Один в один… Це ж усе найкращий цвіт народу, вибираний, пересіяний! (Вас., II, 1959, 498); Вони завернули за один із ближчих курганів. Свіжа, крихка земля лежала коло досить широкої ями, звідки летіли нові грудки вибираної землі (Коцюба, Нові береги, 1959, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 672.