ВИВІ́ШУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВИ́ВІСИТИ, ішу, ісиш, док., перех. 1. Вішаючи, розміщати десь, поміщати назовні. Місцями вивішували на списах свитки і запрошували прибулих козаків поснідати (Стор., І, 1957, 398); На ганку товклися люди, а збоку дверей вивішували червоні прапори (Панч, Гарні хлопці, 1959, 60).
2. Вішаючи, виставляти для загального огляду. Стінгазету вивісили в коридорі біля дверей п’ятого класу (Донч., Ю. Васюта, 1950, 116).
ВИВІ́ШУВАТИ2, ую, уєш, недок., ВИ́ВІШИТИ, шу, шиш, док., перех. Позначати, встановлювати напрямок за допомогою віх.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 366.