Що oзначає слово - "вигадувати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ВИГА́ДУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВИ́ГАДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь. Втупивши очі у вогонь, Верига сидів перед мечетом і вигадував кару на голову панів (Панч, Гомон. Україна, 1954, 15); Дидона вигадала грище, Еней щоб веселіший був, І щоб вертівся з нею ближче, І лиха щоб свого забув (Котл., І, 1952, 47); Яць вигадав спосіб обходитися зовсім без її помочі (Фр., II, 1950, 227); // Створювати, винаходити що-небудь нове, те, чого раніше не було. Брати у батьківській жили старій оселі,.. Але з-між них один Усе було пісні вигадує веселі (Рильський, Поеми, 1957, 27); Напослідок винайшли дзигарі вежові. Хто й як перший вигадав це диво — незвісно (Коцюб., III, 1956, 7); Мишуня встиг вигадати цілком універсальну машину, Яка рубатиме вугілля (Ю. Янов., II, 1954, 144).

2. Говорити, описувати те, чого немає і не було, створювати в уяві. Правда, Наришкін щодня привозив цікаві вісті, більшість яких сам же він і вигадував, аби лише заспокоїти і розважити царствуючих осіб та жіноцтво (Кочура, Зол. грамота, 1960, 164); Хлопець увійшов у хату та й каже: — Тітко! казав дядько, щоб я оті сухі дрова переносив у хату, бо дощ намочить. Він це навмисне вигадав, щоб попа трохи під піччю провчити (Укр.. казки, 1951, 382); — Ви ще не знаєте мого Вову. Він великий фантазер і мрійник. Як що вигадає, то потім певен, ніби так і справді було (Трубл., І, 1955, 104); // на кого. Говорити неправду, робити наклеп. Розсердились старша й середуща [сестри] та й стали казна-що вигадувать і наговорювать на меншу (Стор., І, 1957, 63); Як скажена собака бігає [Параска] по дворах, по хатах та вигадує на мене таке, що й купи не держиться (Н.-Лев., II, 1956, 16).

3. тільки недок. Виявляти примхи; вередувати. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого (Сл. Гр.); А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки (Н.-Лев., І, 1956, 121).

ВИГА́ДУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ВИ́ГАДАТИ, аю, аєш, док., перех. Заощаджувати на чому-небудь, скорочувати видатки, шлях, час і т. ін.; намагатися дістати з чого-небудь прибуток, користь. Добре знайома з усіма горішанами, вона з того вигадувала велику користь (Мирний, IV, 1956, 213); — Взяти напрямок ген на той хутірець, що темніє на видноколі, і таким чином вигадати не менш як чотири кілометри (Донч., І, 1956, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 370 - 371.