ВИГЛЯДА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГЛЯНУТИ, ну, неш, док. 1. Висуваючись або виходячи із-за чого-, з чого-небудь, дивитися кудись, через щось. З-за печі часто виглядала, Прикинувшись, буцім куняла І мов вона хотіла спать (Котл., І, 1952, 82); Олександра Олексіївна схвильовано виходить на балкон, виглядає на вулицю (Баш, П’єси, 1958, 7); Марне, брате, не вигляне Чорнобрива з хати. Не покличе стара мати Вечеряти в хату (Шевч., І, 1951, 391); Оленчук виглянув на шлях (Гончар, Таврія.., 1957, 314).
2. Виднітися або ставати видним, помітним. На межі, зарослій всілякою травою, виглядав дрібненький ряст (Кобр., Вибр., 1954, 46); Входить Вася, причесаний, в новому галстуку, в петельці — квітка. З верхньої кишеньки виглядає хусточка (Мик., І, 1957, 405); А тут й Супруненкова хата виглянула з-за комори (Мирний, III, 1954, 40).
ВИГЛЯДА́ТИ 2, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГЛЯДІТИ, джу, диш, док., перех. 1. тільки недок. Чекаючи кого-, що-небудь, дивитися, вдивлятися кудись. Дарма щоніч дівчинонька його [козака] виглядає (Шевч., І, 1951, 4); Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати (Стельмах, Хліб.., 1959, 100).
◊ Ви́глядіти о́чі — втомити очі, ослабити зір, довго, пильно виглядаючи когось, щось. Не прийшло до Ганни щастя тим великим, битим шляхом, тільки вона вигляділа свої очі, виглядаючи (Н.-Лев., І, 1956, 108).
2. тільки док. Доглядаючи, виростити, виховати кого-небудь. — Як буде син — призвичаюй його до господарства, а дочка — вигляди, викохай її і віддай заміж за доброго чоловіка (Мирний, IV, 1955, 94); * Образно. Вірте у геній нарада, В силу духовну його! Вірте, що мати-природа Виглядить сина свого (Черн., Поезії, 1959, 294).
ВИГЛЯДА́ТИ3, а́ю, а́єш, недок. Мати певний зовнішній вигляд. Виглядала вона [Одарка] старою бабусею, а їй усього було літ за тридцять… (Мирний, І, 1954, 50); Хатинка виглядала досить привітно (Трубл., II, 1955, 202); Прапороносець — стрункий, жилавий, років під тридцять — був по-військовому підтягнутий, виглядав молодецьки (Смолич, Мир.., 1958, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 374.