ВИГУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. Раз у раз гупати. В сінях Мар’ян довго вигупує чоботиськами, обтрушує сніг, потім іде за вчителем через єдиний клас до невеличкої кімнати (Стельмах, Хліб.., 1959, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 381.