ВИДЕ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до виде́лка. От і знайшла [баба] одну [кісточку], точнісінько як виделочка, і навчила Уласовича, що з нею робити (Кв.-Осн., II, 1956, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 384.