ВИДЕ́ЛЬЦЕ, я, с., рідко. Те саме, що виде́лка. Килина принесла купу тарілок і почала розставляти на столі; баба принесла ложку, видельця й ножі (Н.-Лев., III, 1956, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 384.