ВИ́ДЗЬОБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́дзьобати. * Образно. Від самої підлоги і вже вище людського зросту виднілися написи, короткі, часто однослівні, видзьобані чи то паличкою.., чи, може, нігтями (Збан., Єдина, 1959, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 385.