ВИ́ДОВБИНА, и, ж. Заглибина, видовбана в чому-небудь. То була засідка стрільця.. Патронні гільзи, снайперська гвинтівка у спеціальній видовбині, а сам стрілець мертвий (Ю. Янов., І, 1958, 335); Жінка одразу ж зашпарувала видовбину (Руд., Остання шабля, 1959, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 390.