ВИДУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. видува́ти 1, 3. Весною вони [рештки стерні] зменшують швидкість вітру і цим перешкоджають видуванню грунту (Колг. Укр., 12, 1956, 12); З України в Росію запрошувались [у XVIII ст.] майстри різьби, гравірування, видування скла (Іст. УРСР, І, 1953, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 393.