ВИЖБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., розм. З силою викидати звідки-небудь, куди-небудь. Заряджена злою енергією, Мариня так гарячково почала вижбурювати речі на подвір’я, що збоку могло видатися, ніби в хаті вибухнула пожежа (Вільде, Сестри.., 1958, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 395.