ВИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ВИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗНАЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Встановлювати, розпізнавати що-небудь за певними ознаками. Погиба насторожено визначає, що дорогою проїхав не віз, а бричка (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 80); Начальник цеху з одного погляду точно визначив, що трапилось (Собко, Біле полум’я, 1952, 22); І тільки по розривах зенітних снарядів у небі Вихор визначив її [ескадри] напрямок (Кучер, Чорноморці, 1956, 58); // Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. Доки очі не звикнуть до гірських умов, старший лейтенант заборонив і собі, і своїм підлеглим визначати дистанції на око (Гончар, І, 1954, 102).
2. Розкривати суть чого-небудь, характеризувати, формулювати, робити визначення (в 2 знач.). Більшовики позитивно визначали класовий характер і класове значення революції, говорячи: переможна революція, це — "революційно-демократична диктатура пролетаріату і селянства" (Ленін, 13, 1949, 89); Визначити поняття — значить розкрити його зміст, тобто вказати істотні ознаки, які є відображенням корінних властивостей предметів (Логіка, 1953, 37).
3. Виділяти, призначати кого— або що-небудь для якоїсь мети. За скликання об’єднаного засідання Рад голосували всі.. Зразу ж визначили і доповідача (Головко, II, 1957, 465); — А ми землю одберемо!.. Залишимо вам стільки, скільки визначить громада (Шиян, Гроза.., 1956, 705); // Указувати, призначати місце, час і т. ін. для чого-небудь. Тихович, мов полковник той, визначує місце бойовища, відмірюючи ланцюгом стосажневий квадрат (Коцюб., І, 1955, 226); Бойовий наказ, що його одержав Білогоров, точно визначав місце дивізії в наступі (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 331); Металургійного велетня треба було пустити в строк, який визначили уряд і партія (Донч., I, 1956, 156).
4. Намічати, накреслювати для виконання. Озброєна знаннями законів суспільного розвитку, партія чітко, на науковій основі визначає чергові завдання (Ком. Укр., 5, 1966, 8); Я бачу, що все-таки і я можу часом осягти мету, яку собі визначу (Л. Укр., V, 1956, 223).
5. Зумовлювати що-небудь, бути причиною чогось. Тільки ленінська національна політика партії ще на самому початку Жовтневої революції могла визначити існування України як держави (Тич., III, 1957, 277); Ця несподівана згадка… визначила весь характер майбутньої дружби між Юрою і Сьомкою (Смолич, II, 1958, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 399.