ВИ́ЗОЛОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́золотити // у знач. прикм. Зупинився перед червоною табличкою, що була вже пригвинчена до дверей. "Клуб юннатів", — читав він визолочені літери (Мокр., Острів.., 1961, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 400.