ВИЗРІВА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ЗРІТИ, іє, док. 1. Ставати спілим, досягти спілості, зрілості; достигати. Був початок серпня, в тайзі достигали кедрові горіхи і визрівала червона брусниця (Донч., III, 1956, 52); В минулому році ніхто не вірив, що у нас [в дитячому будинку] рис визріє. А він узяв та й визрів, і ми зібрали цілих два кілограми насіння (Коп., Подарунок, 1956, 72).
2. перен. Набувати завершеності в розвитку. Маніфест [Базельського конгресу 1912 р.] визнавав, що соціальна революція можлива, що її передумови визріли.. (Ленін, 22, 1950, 94); Зразу ж визріває сміливе і рисковане рішення (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 648); Як побачили єзуїти, що заміри їх визріли, і звеліли ксьондзові Заленському.. довести діло до кінця (Стор., І, 1957, 369); Підозріння, що закралося в душу, швидко визріло в переконання (Збан., Малин. дзвін, 1958, 69).
3. спец. Набувати кращих якостей в процесі витримування. Вино визріло; Сир визрів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 401.