ВИЙ, ви́ю, ч., рідко. Те саме, що виття́ 1. І в п’яту ніч під вітру вий, Як в очі билася заграва, Упав відважний вартовий (Мал., І, 1956, 97); І взяли тебе друзі в пошані — Бій і клекіт і вий навкруги (Шпорта, Запоріжці, 1952, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 402.