ВИКОНА́ВИЦЯ, і, ж. Жін. до викона́вець 2. Виконавиці стоять обличчям до центра кола, руки з’єднані (Збірник укр. нар. танців, 1957, 34); За стіною, в сусідньому номері з роялем, мешкає виконавиця циганських романсів (Мартич, Друзі.., 1962, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 411.