ВИКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОПАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Копаючи, робити заглибину, яму в землі і т. ін. Не вгадаєш, Що каліка виробляє? — Криницю копає! Та й викопав (Шевч., II, 1953, 56); Діти викопали двадцять шість ям для дерев (Коп., Вибр., 1953, 537).
2. Видобувати що-небудь закопане або те, що знаходиться в землі, під снігом і т. ін. Ми зараз-таки й пішли викопувати ті гроші (Вовчок, I, 1955, 86); Міцно б’ючи копитами, викопували вони [олені] з-під снігу мох (Трубл., І, 1955, 294); — Глянь, Каюм. Всю картоплю викопав Гаркуша (Кучер, Чорноморці, 1956, 184); // Копаючи, викидати на поверхню.
3. перен., розм. Докладаючи зусиль, знаходити, вишукувати кого-, що-небудь. [Огнєв (сміється):] Саме прізвище чого варте! Стратегов! І де ти його викопав? (Корн., II, 1955, 40); — Побіжу. Хочу ще деякі цифри викопати (Збан., Переджнив’я, 1955, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 412.