ВИКОРЧО́ВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. викорчо́вувати. Схожість героїчного епосу вірменського з билинами київського періоду величезна. Схожість цю можна вбачати і в темах (змієборство, викорчовування лісу), і в образах.., і в окремих прийомах (Тич., III, 1957, 94); Становлення рабовласницької формації супроводилось.. рішучим викорчовуванням старих родо-племінних порядків і відносин (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 413.