Викрашати, шаю, єш, сов. в. викрасити, шу, сиш, гл.
1) — себе. Рисоваться, порисоваться, похвастать. Їде (поштарь) і свистить: купив за п’ятака свистик і свистить — хотів себе викрасити, що, бач, і він свистить. Екатер. у. (Залюбовск.).
2) Только сов. в. = Ви́валашати. Корназ не викрашений. Вх. Лем. 398.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 165.