ВИ́ЛИСІТИ, ію, ієш, док. Зробитися лисим, втратити частину або все волосся на голові. Аж вилисів [хлопець] відтак. У шпиталі (Коб., II, 1956, 88); * Образно. Андрій знав цю липу, що від старості вилисіла, її крону оздоблювали лише окремі миршаві листочки (Дмит., Наречена, 1959, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 422.