ВИ́ЛОЧКА, и, ж. 1. Зменш. до ви́лка1 1, 2.
2. с. г. Перша пара листочків у бульбоплодів, капусти і т. ін. — Це [сіяти буряки в травні] значить віддати їх на знищення шкідникам. Тільки-но виткнуться вилочки із землі — зразу ж і насядуть на них (Крот., Сини.., 1948, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 425.