ВИМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МАРИТИ, рю, риш, док., перех. Створювати в уяві, думці, мріях. Вовтузиться [Устина], розкривається, тоненькі рученята за голову закидає, водить розплющеними очима по хатній прозорій темряві і щось вимарює собі (Вас., І, 1959, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 429.